ДП «НАЕК «Енергоатом»

Стратегія розвитку атомної енергетики та промисловості

витяг з «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року»

Стратегія розвитку атомної енергетики та промисловості

Поточний стан та розвиток атомної енергетики

Станом на кінець 2010 р. на чотирьох діючих АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Южно-Українська АЕС) експлуатувалися 15 ядерних енергоблоків загальною потужністю 13,835 ГВт. Протягом останніх 5 років частка АЕС складала 47-48% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні, середній коефіцієнт використання встановленої потужності енергоблоків АЕС за результатами 2010 року становив 73,6%.

У 2010 р. строки експлуатації енергоблоків №1,2 Рівненської АЕС загальною потужністю 0,835 ГВт були подовжені на 20 років понад 30-річний термін, передбачений вихідним проектом. У період 2012-2019 рр. спливають проектні терміни експлуатації 10 енергоблоків загальною потужністю 10 ГВт, у 2025 р. – ще одного енергоблоку потужністю 1 ГВт.

Напрямки розвитку атомної енергетики України

Протягом періоду до 2030 року планується збереження частки генерації електроенергії АЕС на досягнутому рівні – близько половини загального обсягу вітчизняного виробництва. Розмір частки ядерної енергетики в загальному балансі електроенергії підлягає перегляду в залежності від макроекономічних показників економіки України, кон’юнктури світових ринків енергетичних ресурсів та ступеню розвитку та впровадження прогресивних технологічних рішень в енергетиці.

Розвиток атомної генерації в період до 2030 р. передбачає:

Підвищення безпеки діючих АЕС;
Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС;
Продовження експлуатації АЕС в понадпроектний термін;
Спорудження та введення в експлуатацію у період до 2030 р. нових ядерних енергоблоків мінімальною сукупною потужністю (може бути збільшена в залежності від проекту):

2 ГВт за песимістичним сценарієм;
5 ГВт за базовим сценарієм;
7 ГВт за оптимістичним сценарієм;

в тому числі:

затвердження у встановленому порядку Кадастру майданчиків для будівництва енергоблоків нових АЕС;
прийняття рішень щодо будівництва  енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС;
будівництво енергоблоків №3, 4 Хмельницької АЕС;
будівництво енергоблоків на нових майданчиках;
будівництво нових енергоблоків на майданчиках діючих АЕС (в т.ч.  на заміну енергоблоків, які будуть виведені з експлуатації);
виконання робіт з підготовки енергоблоків до зняття з експлуатації після завершення додаткового періоду їх експлуатації.

Крім того, безумовними складовими розвитку ядерної енергетики є удосконалення інфраструктури підтримки та забезпечення розвитку атомної генерації.

4.2.1. Підвищення ядерної, радіаційної та екологічної безпеки експлуатації

Починаючи з 80х років на діючих АЕС України реалізовувався ряд програм з підвищення рівня їх експлуатаційної безпеки. Згідно з висновками Держатомрегулювання та міжнародних експертів, на сьогодні він відповідає світовому рівню безпеки АЕС того ж покоління. Однак потенціал подальшого підвищення рівня безпеки на вітчизняних АЕС не вичерпано. Подальша діяльність за цим напрямком у період до 2017 року буде здійснюватись у рамках Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки АЕС України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2011 року №1270, та додатковими заходами, що рекомендовані за висновками Національного звіту України щодо результатів проведення цільової переоцінки безпеки ядерних установок, розміщених на майданчиках АЕС ( «стрес-тестів»), з урахуванням уроків аварії на АЕС «Фукусіма-Даічі» в Японії, яка сталася в березні 2011 року для АЕС України. Комплекс заходів визначений виходячи з необхідності:

Забезпечення повної відповідності вимогам та положенням нормативно-правової бази національного законодавства;
Дотримання національних вимог безпеки;
Урахування рекомендацій міжнародних експертних організацій для досягнення відповідності міжнародним стандартам безпеки;
Впровадження заходів, рекомендованих Звітами з аналізу безпеки;
Забезпечення функціонування системи фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів;
Урахування власного та міжнародного досвіду експлуатації.

Прийнятність рівня екологічної безпеки об’єктів ядерної енергетики та його відповідність вимогам законодавства і найкращій міжнародній практиці доведена як результатами оцінок впливів на навколишнє середовище, виконаних до спорудження нових об’єктів (енергоблоки №4 Рівненської АЕС та №2,3,4 Хмельницької АЕС, централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, заводу з виробництва ядерного палива), так і результатами моніторингу екологічного стану навколишнього середовища в зонах спостереження АЕС. Реальні величини викидів та скидів радіоактивних речовин діючих АЕС призводять до додаткової дози опромінення населення, що не перевищує 10% від припустимої для АЕС квоти або 0,8% від ліміту дози для населення.

Обсяг фінансування на заходи для підвищення безпеки експлуатації та екологічної безпеки АЕС на період до 2030 року складає близько 25 млрд. грн., в т.ч. 15 млрд. грн. на реалізацію Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки діючих АЕС України та 10 млрд. грн. на інші заходи підвищення безпеки, що потребуватимуть виконання відповідно до національної нормативно-правової бази.

 

4.2.2. Підвищення надійності та ефективності експлуатації діючих АЕС

Підвищення надійності та ефективності експлуатації АЕС заплановано, зокрема, шляхом заміни певного застарілого обладнання, реалізації відповідних заходів для скорочення тривалості ремонтів, збільшення міжремонтних інтервалів, переходу на роботу з підвищеною потужністю, зниження втрат при виробництві електроенергії на АЕС.

Передбачається, що до 2030 року середньорічний КВВП енергоблоків діючих АЕС підвищиться до 78-80%, середньорічний КВВП нових енергоблоків буде на рівні 82-85%.

Витрати, пов’язані з підвищенням надійності та ефективності експлуатації АЕС, на період до 2030 року оцінюються, виходячи з показника 1 млрд. грн. на 1 ГВт встановленої потужності, та складають близько 15 млрд. грн.

4.2.3. Продовження експлуатації АЕС в понадпроектний термін

У період до 2030 року має бути забезпечене виконання заходів та прийняття рішень щодо продовження строку експлуатації 11 діючих енергоблоків до 20 років за умов позитивних підсумків періодичної переоцінки безпеки. Враховуючи досвід продовження експлуатації енергоблоків №1, №2 Рівненської АЕС та закордонний досвід для енергоблоків з реакторами ВВЕР-440 та ВВЕР-1000, передбачається виконання заходів програм продовження ресурсу з заміни застарілого обладнання та заходів щодо державних програм з підвищення безпеки та «стрес-тестів».

Фінансування заходів для подовження експлуатації енергоблоків діючих АЕС, виходячи з показника 2,4 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності, потребуватиме близько 26 млрд. грн.

4.2.4. Будівництво нових енергоблоків АЕС

Будівництво енергоблоків №3,4 Хмельницької АЕС

Рішення щодо будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС прийнято  Законом України «Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків № 3 і 4 Хмельницької атомної електричної станції». Будівництво енергоблоків №3, 4 Хмельницької АЕС планується на базі реакторної установки типу ВВЕР-1000. Блок №3 планується до введення в експлуатацію в 2018 році, блок №4 – в 2020 році.

Будівництво енергоблоків на нових майданчиках

Заплановано створення та затвердження Кадастру майданчиків для будівництва енергоблоків нових АЕС та енергоблоків, що заміщують потужності діючих АЕС.

Ядерні енергоблоки на нових майданчиках планується ввести в експлуатацію у період 2023–2029 рр., причому терміни спорудження можуть бути прискорені в разі значного підвищення попиту на електроенергію порівняно з прогнозованим. До кінця 2015 року необхідно зробити  вибір типу ядерних установок, які будуть використовуватись у нових енергоблоках. Принципове рішення відносно потужності та типів нових енергоблоків буде прийматися на підставі:

Додаткової оцінки стану національної енергосистеми;
Порівняння техніко-економічних показників різних проектів з урахуванням вимог рівня безпеки та ефективності;
Оцінки світового досвіду спорудження та експлуатації аналогів;
Оцінки можливого рівня залучення вітчизняних промислових потужностей до виробництва обладнання та устаткування для нових енергоблоків.

Будівництво енергоблоків на заміну тих, що виводяться з експлуатації

У 2017 р. мають розпочатись передпроектні роботи для спорудження енергоблоків, що заміщатимуть енергоблоки діючих АЕС, які виводяться з експлуатації після 2030 року.

Обсяги та джерела фінансування будівництва нових енергоблоків

Рішення щодо джерел фінансування будівництва нових енергоблоків має прийматися з урахуванням:

Обов’язкового включення фінансових витрат, пов’язаних з будівництвом, в рахунок інвестиційної складової в тарифі на електроенергію, що виробляється АЕС;
Надання державних гарантій при залученні кредитних ресурсів, з довгостроковим терміном окупності інвестицій, необхідних для будівництва нових енергоблоків.

Загальна кошторисна вартість будівництва енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС становить 36,8 млрд. грн.

Орієнтовний обсяг необхідних інвестицій для будівництва інших енергоблоків розраховується, виходячи з показника 32 тис. грн. на 1 кВт встановленої потужності.

Попередньо оцінений обсяг необхідних інвестицій на спорудження нових енергоблоків в період до 2030 р., враховуючи витрати на початок спорудження заміщуючих потужностей в сумі 127 млрд. грн., за базовим сценарієм становить до 265 млрд. грн.

4.2.5. Підготовка до зняття з експлуатації

Для виконання робіт з підготовки та подальшого зняття з експлуатації енергоблоків після завершення додаткового періоду їх експлуатації забезпечується своєчасне наповнення Фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок. Має бути розроблений та впроваджений механізм збереження цих коштів, який компенсуватиме інфляційний процес.  Відповідні відрахування на ЗЕ мають щорічно переглядатися та обґрунтовуватися.

На період до 2030 р. для повного покриття витрат на зняття з експлуатації енергоблоків до цього резерву має бути відраховано понад 18 млрд. грн. Для підготовки до майбутнього зняття з експлуатації інших підприємств атомно-промислового комплексу України, (заводу з виробництва ядерного палива та централізованого сховища ВЯП та ін..) також потрібно забезпечити акумулювання та збереження коштів у відповідному резерві. 

Розвиток інфраструктури підтримки експлуатації

Плановане у період до 2030 р. удосконалення інфраструктури підтримки та забезпечення розвитку атомної генерації охоплює:

Забезпечення АЕС паливом власного виробництва (в т.ч. розвиток уранового та цирконієвого виробництва);
Розвиток національної системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом, радіоактивними відходами АЕС та заводу з виробництва ядерного палива;
Удосконалення нормативно-правового забезпечення;
Подальший розвиток національної системи регулювання ядерної та радіаційної безпеки;
Розвиток системи науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки;
Розвиток промислового виробництва для завдань ядерної енергетики;
Розвиток системи підготовки кадрів;
Удосконалення процедур та практики інформування та зворотнього зв’язку з громадськістю.

4.3.1 Паливне забезпечення атомних електростанцій

Природний, науковий та виробничий потенціал підприємств атомно-промислового комплексу України дозволяє виконання заходів, що в повному обсязі забезпечать потреби українських АЕС у природному урані, цирконієвій продукції та послугах з виготовлення (фабрикації) ядерного палива, в т.ч. паливних таблеток.

Зазначений комплекс заходів має бути реалізований до 2020 року (включно).

Планується довести обсяг виробництва концентрату природного урану до 3500 тон на рік, що дозволить повністю забезпечити потреби вітчизняних атомних електростанцій у ядерному паливі (для всіх сценаріїв розвитку) та уникнути залежності від його імпорту.

Обсяг фінансування, потрібний для реалізації зазначених заходів, оцінюється  в 20 млрд. грн., в т.ч. на розвиток уранового виробництва – 10 млрд. грн., на розвиток цирконієвого виробництва – 5 млрд. грн., на створення виробництва ядерного палива – 5 млрд. грн. Реалізація зазначених заходів має здійснюватися із збереженням державної частки в активах підприємств ядерно-промислового комплексу. Розвиток окремих напрямків зазначеного комплексу заходів має відбуватися на базі підприємств, діяльність яких спрямована на задоволення потреби українських АЕС. Попит на продукцію таких підприємств має бути гарантованим. Фінансування зазначених заходів має здійснюватися за рахунок ціни на продукцію, що виробляється, та за рахунок прямих державних та недержавних інвестицій. Передбачається, що паливне забезпечення нових АЕС має також здійснюватися вітчизняним виробником. Для подальшого розвитку уранового виробництва потрібно забезпечити більш інтенсивне проведення геологорозвідувальних робіт, що дозволить забезпечити задоволення потреб українських АЕС паливом на подальшу перспективу.

У період після 2030 року єдиною складовою ядерного палива, що не виробляється на території України, має бути збагачення урану. При цьому частка держави в активах ядерно-промислового комплексу, що забезпечують надання послуг зі збагачення та розташовані поза межами України, має бути достатньою для гарантованого доступу України до послуг збагачення.

4.3.2. Поводження з радіоактивними відходами (РАВ), відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП).

Поводження з радіоактивними відходами

Розвиток національної системи поводження з радіоактивними відходами має відбуватися згідно наступних документів:

Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами;
Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему;
Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні.

Метою Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні є завершення створення та забезпечення ефективного функціонування в Україні цілісної системи поводження з радіоактивними відходами, що дасть змогу досягти безпечного поводження (включаючи захоронення) з радіоактивними відходами всіх типів і категорій, які були накопичені в попередні періоди, виникають під час поточного використання ядерної енергії і утворюватимуться у майбутньому, у разі раціонального використання фінансових, технічних і людських ресурсів з урахуванням передового міжнародного досвіду.

Діяльність, пов'язана з поводженням з радіоактивними відходами в Україні, зумовила необхідність створення елементів інфраструктури поводження з радіоактивними відходами (зокрема, сховищ, контейнерів та обладнання) і цілісної системи поводження з ними. Проблему передбачається вирішити шляхом створення на атомних електростанціях установок для кондиціонування радіоактивних відходів, накопичених за період їх експлуатації, зокрема сольового плаву, впровадження уніфікованих систем, що забезпечують пакування радіоактивних відходів, які перебувають у формі та стані, прийнятних для захоронення у центральних сховищах, з використанням передових наукових і технологічних досягнень, створення централізованих установок для переробки радіоактивно забрудненого металу, а також проектування і будівництво сховищ для довгострокового зберігання довгоіснуючих та високоактивних радіоактивних відходів, у тому числі великогабаритних.

Будуть проводитися роботи із зменшення накопичених обсягів радіоактивних відходів і строку їх зберігання на майданчиках підприємств, на яких вони утворюються.

 Майбутнє захоронення довгоіснуючих та високоактивних радіоактивних відходів здійснюватиметься в геологічному сховищі відповідно до законодавства.

Національна система поводження з радіоактивними відходами спрямована на розв’язання таких завдань:

Розроблення і здійснення організаційних, науково-методичних, технічних та фінансово-економічних заходів щодо створення єдиної системи поводження з радіоактивними відходами на основі організації їх комплексної переробки з максимальним використанням існуючих установок і будівництвом централізованого сховища для захоронення короткоіснуючих радіоактивних відходів та обов'язковим будівництвом геологічного сховища для захоронення довгоіснуючих радіоактивних відходів;
Удосконалення механізм фінансування поточного поводження з радіоактивними відходами та експлуатації сховищ на всіх етапах їх життєвого циклу до зняття радіоактивних відходів із регулюючого контролю і створення нових об'єктів (установок) для їх переробки, зберігання і захоронення;
Забезпечення будівництва об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які утворюватимуться у процесі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;
Створення на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС комплекс інженерно-технічних систем та споруд, у тому числі інтегровану систему поводження з радіоактивними відходами, для забезпечення виконання робіт із зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему;
Будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація комплексу «Вектор», в тому числі будівництво відповідних сховищ, створення установок з переробки РАВ, проектування та виготовлення комплексу з газофторидної переробки високоактивних радіоактивних відходів;
Проектування, будівництво та експлуатація сховища для проміжного зберігання високоактивних радіоактивних відходів, що будуть повертатися в Російської федерації, після переробки ВЯП українських  АЕС;
Забезпечення подальшого розвитку системи поводження з РАВ, що утворюються при експлуатації українських АЕС, мінімізація обсягів їх утворення;
Забезпечення подальшого розвитку системи поводження з РАВ, що утворились внаслідок чорнобильської катастрофи;
Створення системи поводження з РАВ заводу по виробництву ядерного палива;
Забезпечення подальшого розвитку державної системи обліку РАВ;
Розвиток науково-технічного забезпечення у сфері поводження з РАВ;
Забезпечення радіаційної безпеки під час поводження з РАВ, зменшення доз опромінення персоналу спеціалізованих підприємств та населення, соціально-економічна компенсація ризиків від впровадження діяльності об’єктів, призначених для поводження з РАВ;
Розширення міжнародного співробітництва та вдосконалення механізму залучення та ефективного використання міжнародної технічної допомоги у сфері поводження з радіоактивними відходами (у тому числі для розроблення і впровадження технології перетворення довгоіснуючих ізотопів на короткоіснуючі).

Впровадження комплексів для поводження з експлуатаційними РАВ на майданчиках діючих АЕС та їх підготовка для використання при майбутньому знятті з експлуатації наявних енергоблоків здійснюватиметься за рахунок експлуатаційних витрат. Обсяг зазначених витрат оцінюється на рівні 200 млн. грн. на рік в період до 2017 року та 100 млн. грн. щорічно з 2017 року, тобто близько 2,5 млрд. грн. загалом.

Для безпечного поводження з РАВ для їх передання та захоронення потрібно забезпечити своєчасне накопичення та цільове використання державних коштів за рахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища. На період до 2030 року на рахунок цього державного збору (за утворення РАВ) тільки з АЕС буде відраховано понад 15 млрд. грн.

Поводження з відпрацьованим ядерним паливом

Для українських АЕС реалізується як проектна схема поводження з ВЯП (відправлення ВЯП на переробку до Російської Федерації), так і схема, що передбачає тривале зберігання ВЯП із подальшим ухваленням остаточного рішення щодо його переробки або захоронення. У подальшому планується:

Вивезення на технологічне зберігання та переробку ВЯП Рівненської, Хмельницької та Южно-Української АЕС до створення централізованого сховища ВЯП в Україні;
Забезпечення безпечної експлуатації пристанційного сховища ВЯП «сухого» типу на Запорізькій АЕС;
Створення централізованого сховища «сухого» типу та забезпечення його безпечної експлуатації для ВЯП реакторів ВВЕР-440 і ВВЕР-1000 діючих АЕС, а також ВЯП нових ядерних енергоблоків;
Розробка та узгодження з  Російською Федерацією нормативно-правових та процедурних питань щодо повернення ВАВ, отриманих від переробки ВЯП українських АЕС;
Розроблення стратегії та технологій безпечного поводження з продуктами переробки, в т.ч. цінних продуктів переробки ВЯП реакторів ВВЕР, що будуть повертатися з Російської Федерації;
Розроблення стратегії та технологій безпечного та економічно ефективного поводження з ВЯП, в т.ч. після завершення тривалого періоду зберігання.

Обсяги фінансування на спорудження централізованого сховища ВЯП в цінах 2008 року складають 3,7 млрд. грн.

Вивезення ВЯП та забезпечення безпечної експлуатації пристанційного сховища ВЯП «сухого» типу на Запорізькій АЕС, розроблення стратегії та технологій безпечного поводження з ВЯП та продуктами його переробки здійснюються за рахунок собівартості продукції АЕС.

4.3.3. Інші напрями підтримки експлуатації

Розвиток ядерної енергетики передбачає необхідність здійснення додаткових заходів, що є невід’ємними частинами сталого функціонування галузі, а саме:

Удосконалення нормативно-правового забезпечення з метою впровадження найкращої світової практики щодо забезпечення безпеки експлуатації та принципів управління галуззю;
Подальший розвиток національної системи регулювання безпеки з метою безумовного гарантування дотримання міжнародних стандартів безпеки та готовності до своєчасного ліцензування нових установок;
Розвиток системи науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки галузі – з метою розвитку та впровадження найкращих світових технологій;
Розвиток промислового виробництва для завдань ядерної енергетики – з метою максимальної локалізації технологічних процесів, необхідних для розвитку ядерно-енергетичного сектору економіки;
Розвиток системи підготовки кадрів з метою гарантованого функціонування системи збереження критичних знань, реалізація системи безперервної освіти, унеможливлення критичного відтоку кваліфікованого персоналу;
Удосконалення процедур та практики інформування та зворотного зв’язку з громадськістю з метою забезпечення системи прозорості у функціонуванні підприємств галузі та збереження позитивного ставлення громадськості до питань розвитку галузі.

З огляду на світовий досвід, реалізація вказаних заходів потребуватиме фінансування за рахунок вартості продукції АЕС, а також недержавних інвестицій, наприклад, для розвитку будівельної інфраструктури та промислового виробництва для ядерної енергетики.

 




Сринька довіри

Весняна школа НАЕК «Енергоатом»