08.11.2017

Сподіваюся, що з 2020 року ми взагалі не будемо залежати від РФ у питанні вивезення ВЯП, - перший віце-президент Енергоатома Олександр Шавлаков

Сподіваюся, що з 2020 року ми взагалі не будемо залежати від РФ у питанні вивезення ВЯП, - перший віце-президент Енергоатома Олександр Шавлаков

Олександр Шавлаков розповів, як Україна готується до заміни російського ядерного палива.

Виробництво електроенергії всіма електростанціями держпідприємства НАЕК "Енергоатом" в січні-вересні 2017 зросло на 12%. А загальна частка Енергоатому у випуску електроенергії в окремі місяці цього року досягала рекордних 70%. Атомна енергія настільки зросла через падіння виробництва теплової енергії. Викликаного експропріацією українських вугільних активів на Донбасі через несанкціоновану блокаду.

Здавалося б, може це дійсно на краще. Адже атомна енергія дешева і при цьому у нас немає проблем з поставками палива. Насправді технічно неможливо всю електроенергію виробляти тільки на АЕС. Крім того 70% ядерного палива ми все ще отримуємо з Росії. І чим більше атомної енергії в балансі, тим вище наша залежність від держави-агресора.

Ще одна проблема атомної енергії – зберігання відпрацьованого ядерного палива. Україна витрачає чималі гроші на те, щоб зберігати його в тій же Росії. Втім, тут в Україні принаймні є рішення. Про це НВ Бізнес розповів Олександр Шавлаков, перший віце-президент НАЕК "Енергоатом".

- Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в українській енергетиці? Наскільки ви вважаєте прийнятною швидкість реформи?

- Ситуація з одного боку покращилася в порівнянні з тією, яка була у нас в 2014 році. З іншого боку, вона як і раніше залишається дуже напруженою. Так, у нас змінилася структура генерації, змінилася структура споживання. І коли кажуть, що для атомників є позитив в тому, що частка Енергоатому в структурі генерації і в виробництві електроенергії виросла в окремі періоди до 60%, ми нагадуємо про ті кризові явища в енергетиці, які у нас виникають з 2014 року. Оскільки атомна генерація має свою специфіку, свою особливість виробництва.

І ця особливість говорить про те, що нам необхідно в зв'язку з цією ситуацією як ніколи забезпечувати гарантовану генерацію в тих обсягах, в ті терміни, з тією якістю, яка нам зараз пропонується. Для цього необхідне чітке стратегічне планування.

Неспрогнозовані й незаплановані зміни в балансі виробництва-споживання електроенергії в будь-який момент можуть призвести до несподіваних наслідків

- Що для цього необхідно зробити? Що держава повинна зробити для того, щоб ви успішно могли працювати, змогли відповісти на такий виклик?

- Якщо відповідати дуже коротко, то наші проблеми повинен вирішити закон Про ринок електричної енергії, який почне працювати з 1 липня 2019 року. Якщо він повномасштабно, без застережень і преференцій окремим учасникам ринку, буде імплементований, це дозволить нам працювати сплановано.

- Як ви в цілому оцінюєте закон Про ринок електроенергії? Що він дасть атомній енергетиці, принесе користь чи шкоду? І в чому?

- Ми дуже позитивно оцінюємо прийняття цього закону. Відповідаючи на попереднє ваше запитання, я сказав про те, що ключ до успіху, з моєї точки зору, полягає в тому, наскільки ми будемо послідовні в реалізації всіх положень цього закону. Безумовно, для Енергоатому це великий позитив. У чому він полягає?

У тому, що від схеми нинішнього тарифоутворення для Енергоатому, яке формується за витратним механізмом, ми будемо формувати свою діяльність так, щоб вона була орієнтована на максимальну економічну вигоду.

Те, що буде вигідно держпідприємству Енергоатом, буде вигідно для всіх споживачів нашої електроенергії.

- Коли Україна зможе повністю відмовитися або значно знизити залежність від російського ядерного палива?

- Ми не ставимо перед собою завдання взагалі відмовитися від того чи іншого виробництва ядерного палива. Рекомендація МАГАТЕ полягає в тому, щоб кожна експлуатуюча організація, кожен оператор мав диверсифіковане джерело постачання палива. До слова, питання диверсифікації поставок ядерного палива є найбільш актуальним для всіх компаній, в складі яких є АЕС.

Енергоатом в цьому напрямі зробив, як мені здається, дуже серйозний прорив, коли повністю виконавши рекомендації МАГАТЕ, ми отримали і гарантовані поставки свіжого ядерного палива від «рідного» для наших блоків постачальника – компанії ТВЕЛ, і реалізували в рамках програми диверсифікації можливість завантажень на наші блоки палива альтернативного постачальника – шведського підрозділу компанії Westinghouse.

На сьогодні вже 6 активних зон наших блоків завантажені ядерним паливом Westinghouse.

- Наскільки технічно можна було б завантажити наші АЕС американським паливом?

- Технічно – всі блоки. Навіть реактори ВВЕР-440, для яких Westinghouse вже колись робив паливо. Для нас головне – надійність поставок. І вона на сьогодні не перебуває під питанням. Я недарма згадав вище, що поставки нам здійснює шведський підрозділ компанії Westinghouse. Чому я про це говорю? По-перше, компанія Westinghouse транснаціональна компанія. По-друге, дуже багатьох зараз турбує питання банкрутства Westinghouse.

Справа в тому, що проблема банкрутства зачіпає виключно ту частину Westinghouse, яка займається реалізацією атомних проектів у США. Якщо ми говоримо про забезпечення Енергоатому свіжим ядерним паливом, то банкрутство американського Westinghouse жодним чином не стосується діяльності та виконання зобов'язань шведського підрозділу компанії Westinghouse.

- Чи є технічна можливість принципово забезпечити поставку палива з інших країн?

- Якщо коротко відповісти на це запитання, то так, така можливість є. У світі є кілька серйозних виробників ядерного палива. Питання в тому, чи підуть ці виробники ядерного палива на реалізацію програм забезпечення цим паливом наших енергоблоків, залишається відкритим.

Чому? Є кілька аспектів. Перший аспект – у нас специфічна форма палива. У нас шестигранник. Шестигранник – це виключно радянський дизайн. Перейти з форми ядерного палива, яка називається квадрат, на шестигранник – це непросто. Друге – процес запуску виробництва цього палива досить дороге задоволення. Третє – ринок збуту такого палива вузький.

Ми всі розуміємо, що він обмежується тільки реакторами радянського проекту. Відповідно, виникає питання економіки. Чи варто якомусь виробнику вкладати досить серйозні кошти в організацію виробництва, в організацію ліцензування своєї продукції, якщо немає гарантій того, що прибуток від реалізації його продукції буде еквівалентний витратам?

- На якому зараз етапі реалізація проекту ЦСВЯП? 

- Запорізька атомна електростанція з 2000-х років не вивозить відпрацьоване ядерне паливо, реалізувавши програму сухого зберігання відпрацьованого ядерного палива у себе на майданчику. Все відпрацьоване ядерне паливо з приреакторних басейнів витримки 6 атомних блоків ЗАЕС вивозиться і зберігається зараз на її майданчику сухого зберігання.

Що стосується трьох інших наших атомних станцій – це Рівненська, Южно-Українська та Хмельницька атомні станції – то, вивезення ВЯП з цих станцій планується на майданчик Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, будівництво якого починається в чорнобильській зоні відчуження за технологією американської компанії Holtec. Технологія аналогічна тій, яка використана на ЗАЕС.

Планується, що в 2019 році централізоване сховище буде введено в експлуатацію.

- Тобто, можна сказати, що найближчим часом ми будемо менше залежати від Росії?

- Я дуже сподіваюся, що з 2020 року ми взагалі не будемо залежати від Російської Федерації як держави, яка приймає відпрацьоване ядерне паливо до себе на зберігання, на переробку.

- Наскільки важко для України створити свій повний цикл збагачення ядерного палива? 

- Хочу вас трішки поправити. Коли ми говоримо про повний цикл, то збагачення ядерного палива є одним з його елементів. Хочу, щоб всі однаково розуміли, що створення повного ядерного паливного циклу – це замкнута система. Починаючи від видобутку і переробки уранової руди, збагачення та виготовлення ядерного палива. Це і виготовлення всіх компонентів, які використовуються при виготовленні ядерного палива, і зберігання палива, і переробка та утилізація. 
Це досить складна схема, є надзвичайно витратною.

У зв'язку з цим лише кілька держав в світі дозволяють собі мати замкнений ядерний паливний цикл. На мій погляд, в Україні, незважаючи на те, що є окремі компоненти для створення замкнутого ядерного паливного циклу, немає достатніх можливостей для його створення.

НВ Бізнес, Андрій Леденьов