Прес-центр

13.07.2018

Виступ президента Енергоатома Юрія Недашковського на Комітетських слуханнях на тему: «Ядерна енергетика України - виклики та перспективи»

Виступ президента Енергоатома Юрія Недашковського на Комітетських слуханнях на тему: «Ядерна енергетика України - виклики та перспективи»

Шановний Олександре Георгійовичу!

Шановні народні депутати,

Шановні учасники Комітетських слухань!

Щиро вдячний за можливість висловитись з питань, винесених на сьогоднішній розгляд. Їх значимість важко переоцінити.

Прийнята у минулому році, до речі – завдяки зусиллям присутніх у цій залі народних депутатів – членів Комітету, урядовців та експертів, нова Енергетична стратегія потребує імплементації. На її виконання розпочато розроблення довгострокової Програми розвитку атомної енергетики України, але вже і зараз цілком очевидні ключові проблеми і виклики, без подолання яких неможливо буде досягти цілей, визначених Стратегією. Вам роздані дуже детальні презентаційні матеріали і пропозиції. А на екрані мій виступ будуть супроводжувати лише окремі опорні слайди.

Готуючись до сьогоднішнього заходу, ми проаналізували стан виконання рекомендацій попередніх комітетських слухань, присвячених стратегічному розвитку ядерної галузі України, які відбулися 15 квітня 2016-го року (слайди з 2-го по 16-й). Можна констатувати, що це достатньо дієвий інструмент. За два роки, що сплинули, більшу частину наміченого вдалося досягти або ж зрушити з місця. Ті ж проблеми, що залишилися невирішеними, будуть висвітлені по ходу доповіді.

Я поінформую, як виконуються основні завдання Стратегії, визначені для атомної енергетики, які ми бачимо проблемні питання, і що на нашу думку необхідно зробити для їх вирішення.

Одним із ключових завдань на найближчу перспективу визначено продовження строків експлуатації діючих енергоблоків АЕС.

Технічно – це можливо, щонайменше на 20 років понад проектні. В коштах – це більш ніж у 20 разів дешевше, ніж спорудження нових потужностей. Звичайно ж на таких умовах цілком логічно – зберегти існуючий парк реакторних установок і отримати необхідний ресурс часу для підготовки до нового ядерного будівництва.

На сьогодні 7 із 15-ти енергоблоків після виконання всіх законодавчих і регуляторних вимог отримали ліцензії Держатомрегулювання на продовжений строк служби. Ця робота впевнено продовжується. 

На жаль, ведеться вона в умовах хронічного дефіциту тарифних коштів. До проблем тарифоутворення я змушений буду часто апелювати по ходу доповіді.

Що стосується завдання ПСЕ в цілому, у мене на сьогодні не має жодних сумнівів. Воно буде успішно виконано. І дозволить, як це і передбачено Стратегією «прийняти рішення та план дій щодо заміщення потужностей АЕС, які будуть виводитися з експлуатації після 2030 року».

Наступне завдання Стратегії – покращення ефективності використання потужностей АЕС.

Ми цю роботу розгортаємо по трьох галузевих програмах за двома такими напрямами:

  • Підвищення номінальної потужності енергоблоків
  • Підвищення КВВП

Хотів би звернути Вашу увагу, що якщо вдасться сумарно за обома напрямками досягти хоча би 20-відсоткового збільшення, ефект буде еквівалентний підключенню до мережі додаткових 2760 МВт атомної генерації і додаткового щорічного виробництва електроенергії від 6,9 до 14,8 млрд. кВт год, що повністю компенсуватиме роботу енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС на експорт, про це я буду говорити пізніше.


Успішно виконується завдання Стратегії щодо завершення будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.

В минулому році отримано ліцензію Держатомрегулювання України на будівництво та введення в експлуатацію нової ядерної установки – Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Урядом затверджено його проект. На заводах Holtec International розпочато виробництво і заводські приймальні випробовування основного і допоміжного обладнання. Перші одиниці його вже надійшли і продовжують постачатися в Україну.

Ведуться будівельні роботи безпосередньо на майданчику сховища, а також ядерні модифікації на Хмельницькій, Рівненській та Южно-Українській АЕС.

Для гарантованого фінансового забезпечення цього проекту Міністерством фінансів України, НАЕК «Енергоатом», Корпорацією зарубіжних приватних інвестицій (OPIC) та спеціально створеним Central Storage Safety Project Trust підписано угоди про залучення 250 млн. доларів фондового ринку США.

Це – надзвичайний успіх! Я би сказав, що тепер дорога для залучення коштів на фінансування наших нових ядерних проектів відкрита. В лютому цього року завершилася емісія та розміщення облігацій, закрито транзакцію, розпочато перші вибірки коштів.

На жаль, слід констатувати, що у тарифі не передбачені кошти на обслуговування кредиту. Це питання залишається проблемним і потребує свого вирішення.

Залишаються на сьогодні й інші проблеми та ризики. В частині робіт, що виконуються Енергоатомом – це колізії між закупівельним законодавством і ДБН’ом при реалізації довгострокових будівельних контрактів. А в зоні відповідальності Укрзалізниці і ДАЗВ – це виконання відновлювальних ремонтних робіт і модернізація залізничної колії на виведених сьогодні з експлуатації ділянках «Овруч – Вільче» (УЗ, 45 км) і «Вільче – Янів» (ДАЗВ, 43 км) загальною протяжністю 88 км, якими має виконуватися доставка транспортних контейнерів з ВЯП до ЦСВЯП та спецпотягів з РАВ до комплексу «Вектор».

Крім того, на сьогодні в розумінні Рахункової палати є колізія між Ст. 12-1 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» і Ст. 3 Закону України «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій». Це гальмує фінансування соціальної інфраструктури прилеглих територій. Енергоатом готовий платити кошти – території не можуть їх прийняти! За потреби, я поясню детальніше.

Успішно виконуються визначені Стратегією завдання з подальшої диверсифікації джерел постачання ядерного палива для АЕС, створення запасу свіжого ядерного палива і розширення номенклатури виготовлення комплектуючих виробів для СЯП (слайди з 64-го по 67-й).

У січні цього року підписано доповнення до контракту з компанією Westinghouse, яким передбачається розширення обсягів і, так би мовити, «географії» постачання свіжого ядерного палива.Крім того планується розгорнути виробництво на потужностях нашого ВП «Атоменергомаш» комплектуючих виробів – головок і хвостовиків для касет по технології Westinghouse. 

Створено річний запас СЯП, що з урахуванням спеціальних положень контракту з  Westinghouse гарантує забезпечення паливом наших АЕС за будь-яких форс-мажорних обставин. Але ми ще певний час продовжуватимемо його нарощувати до досягнення оптимальної величини.

Одним із ключових завдань Стратегії визначено створення можливостей для експорту та імпорту електричної енергії з країнами ЄС на ринкових засадах (слайди з 39-го по 49-й).

НЕК «Укренерго» розпочато підготовку до повної синхронізації ОЕСУ з Європейською системою операторів ENTSO-E. В цьому сенсі дуже логічним виглядає в якості першого етапу реалізація пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз». Нагадаю, що Проект передбачає розширення існуючого т.зв. «Бурштинського острову» шляхом підключення до нього ХАЕС-2 і відновлення існуючої ЛЕП 750 кВ «Хмельницька АЕС – Жешув (Польща)». Окремо хотів би наголосити, що всі заходи, які здійснюватимуться в рамках цього проекту, є невід’ємними складовими глобального проекту інтеграції ОЕС України до європейської енергетичної системи ENTSO-E.

Його економічну ефективність підтверджено Урядом, а Міненерговугілля затверджено відповідний «План заходів з реалізації пілотного проекту «Енергетичний міст «Україна – ЄС». Наразі завершується підготовка конкурсної документації на вибір приватного партнера.

Важливою складовою цього Проекту є те, що довгостроковий контракт на експорт електричної енергії з ХАЕС-2 слугуватиме фінансовим інструментом добудови ХАЕС-3, 4 у якості застави для отримання кредитних коштів без суверенних гарантій. А це, в свою чергу, дозволить залучити експортне кредитування для постачання обладнання ядерного острову, ядерного палива першого завантаження та окремих видів спеціального обладнання і послуг.

На ситуації з підготовкою до спорудження нових ядерних енергоблоків я детальніше зупинюсь пізніше. А зараз продовжу огляд інших завдань, визначених Стратегією.

Щодо поводження з відпрацьованим ядерним паливом (слайди з 71-го по 77-й) на сьогодні, хоча й із певним відставанням, розроблено проект Концепції Державної цільової екологічної програми поводження з відпрацьованим ядерним паливом вітчизняних атомних електростанцій. Його опубліковано в газеті «Урядовий кур‘єр» та розміщено на веб-сайті Міненерговугілля для громадського обговорення. Завершується погодження з ЦОВВ та іншими зацікавленими установами і відомствами.

Тепер кілька слів про завдання, стан справ з виконанням якого далекий від блискучого. Воно стосується, цитую Стратегію, створення дієвого механізму нагромадження експлуатуючої організацією (оператором) ядерних установок ресурсів для фінансування робіт зі зняття з експлуатації атомних енергоблоків.

Шановні колеги!

Треба визнати чесно – повноцінний Фонд зняття з експлуатації АЕС на сьогодні так і не створено. Натомість, просто запроваджено механізм, за яким Енергоатом щорічно перераховує кошти до державного бюджету України, і там вони віртуально обліковуються, але цілком реально знецінюються від інфляції та девальвації. Колеги, вдумаємося! За сорок років експлуатації в Україні атомних електростанцій віртуально накопичено аж 3722 млн. грн. Це за сьогоднішнім курсом близько 123 млн. євро. За такі карикатурні, вибачте, кошти не те що хоча би один енергоблок неможливо зняти з експлуатації – цього не вистачить навіть на окремі підготовчі етапи!

Ми продовжуємо перекладати сьогоднішні проблеми на плечі майбутніх поколінь!

Хоча, що і як робити, дуже добре відомо. Необхідно забезпечити:

  • Належний розмір відрахувань;
  • Захист від інфляції.

На жаль, всі наші пропозиції залишаються без уваги. І попросив би, користуючись нагодою, взяти це надзвичайно важливе питання під комітетський контроль.

Те ж саме стосується Фонду поводження з РАВ (слайди з 78-го по 84-й), який було створено у 2008-му році, Енергоатом добросовісно наповнює його своїми платежами, але кошти Фонду весь час використовувалися не за цільовим призначенням.

В поточному році ситуація з нецільовим витрачанням продовжується.

В результаті – Фонд отримав 6,1 млрд. грн, але ні сховища для прийняття на захоронення радіоактивних відходів від експлуатації АЕС, ні сховища для прийняття високоактивних осклованих відходів від радіохімічного перероблення ВЯП в Україні до цих пір не створено. Ситуація потребує невідкладного виправлення.

Те ж саме стосується «Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами», термін дії якої закінчився, а оновлена редакція Програми на наступні 10 років не прийнята.

Шановні колеги!

Тепер, перейдемо до перспектив.

Міненерговугілля приступило до розроблення «Плану заходів з реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2035 року на першому етапі» і, у тому числі, довгострокової Програми розвитку атомної енергетики України.

В НАЕК «Енергоатом» з цією метою під головуванням президента компанії створено Координаційну Раду. Наразі затверджено  технічне завдання на збір і підготовку відповідних аналітичних матеріалів, які будуть покладені в основу розроблення Програми.

Нам необхідно ретельно зважити всі ризики і можливості, світові тенденції і прогнози, врахувати негативний досвід виконання попередніх державних енергетичних програм і стратегій, прийнятих в Україні починаючи з 1996 року.

До речі вітчизняний досвід свідчить про те, що основні причини зриву грандіозних планів дуже банальні – це:

відсутність реальних джерел фінансування і надмірно тривалий, забюрократизований процес проходження державних інвестиційних процедур (уже навіть склалося прислів’я, що «в залізі і бетоні» роботи виконуються набагато швидше, ніж просовуються «в паперах»).

Сьогодні у світовій ядерній енергетиці одними із найважчих викликів стали проблеми надзвичайно вартісного та тривалого за часом процесу нового ядерного будівництва і, як наслідок, окупності інвестицій.

А в українських умовах, на жаль, до цих глобальних проблем додалася ще й національна специфіка – абсолютно не пристосовані для нового будівництва процедури державних закупівель.

Сьогодні непомірна тривалість так званих «державних закупівель» може варіювати в діапазоні від півроку і – аж до повної втрати актуальності. Коли будь-який тендерний кіллер рішеннями Антимонопольного комітету може роками «збивати» торги.

Електронна система торгів – прекрасний інструмент для прозорих закупівель за державні кошти таких речей як канцелярське приладдя, побутова техніка і навіть послуг з прибирання приміщень. Але зовсім не для будівництва ядерних енергогігантів! В межах чинного законодавства здійснити своєчасну закупівлю колосального обсягу обладнання, що входить до номенклатури державного замовника, а також – будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних, проектно-вишукувальних та інших робіт і послуг з дотриманням при цьому строків (а відповідно – і кошторису) будівництва – неможливо!

Тут необхідні продумані зміни до закупівельного законодавства, які би враховували специфіку будівництва енергоблоків АЕС і інших такого роду об’єктів за державні кошти. Крім того необхідно усунути існуючі колізії між чинним закупівельним, будівельним і екологічним законодавством.

Все це потребуватиме як врахування в Програмі, так і відповідних законодавчих змін, які ми хотіли би запропонувати у вигляді готового законопроекту.

Крім того, слід чітко усвідомлювати, що жодне нове ядерне будівництво в Україні не розпочнеться без прийняття спеціального Закону України про розміщення, проектування і будівництва нової ядерної установки. І тільки у разі погодження місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування розміщення ядерної установки на своїй території з урахуванням думки відповідних територіальних громад, висловленої під час проведення громадських слухань.

 

Я не думаю, що є потреба розповідати народним депутатам про те, як проходять громадські обговорення в процесі оцінки впливу на довкілля, чи консультативні референдуми. Не кажучи вже про суспільне сприйняття атомної енергетики в Україні. Воно добре відоме. В цілому негативне. Хоча й неоднорідне.

Тому, у цьому спеціальному Законі про розміщення, проектування і будівництво обов’язково необхідно передбачати кошти, які будуть спрямовуватися на розвиток інфраструктури і благоустрій прилеглих територій. А у Енергоатома, як експлуатуючої організації, повинен бути довгостроковий договір з місцевими громадами про взаємовигідне співробітництво на етапі будівництва і експлуатації АЕС.

В ідеалі ж, звичайно, потрібно створити такі законодавчі умови, щоб громади боролися, конкурували між собою за право розмістити на своїй території ядерні об’єкти.

На жаль, в сьогоднішній ситуації ми далекі не те що від ідеалу, але й від здорового глузду в частині хоча би дотримання чинних законів.

Шановні колеги, хотів би привернути Вашу увагу!

Навіть із передбаченої Статтею 12 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» соціально-екологічної компенсації ризику населенню, що проживає в зонах спостереження АЕС, незважаючи на повну сплату Енергоатомом цих коштів до Державного бюджету, на сьогодні утворилася колосальна заборгованість перед територіальними громадами. Кілька цифр! Енергоатом з 1-го січня 2010-го року по сьогодні перерахував до державного бюджету 2060,7 млн. грн. Територіальні громади ж отримали з них менше половини. Більше мільярда, а якщо бути точним 1130,7 млрд. грн - вони недоотримали! Як, по-вашому люди після цього повинні відноситися до влади взагалі? І до атомної енергетики зокрема?

Під час консультацій з громадськістю, громадських слухань та інших заходів, які ми періодично проводимо у відповідності до вимог Орхуської конвенції, жителі зон спостережень постійно порушують питання щодо виконання законодавчо встановлених пільг. Надають цілком логічні пропозиції щодо їх наближення до реальних життєвих потреб. Зокрема, це стосується медичного страхування, встановлення адекватних умов та лімітів при застосуванні пільг, визначення розумних границь зон спостереження (а не, наприклад, посередині вулиці міста чи селища) тощо.

Ці питання я порушував і на минулих комітетських слуханнях два роки тому. На жаль у цих питаннях – жодного зрушення! Ні на крок вперед не просунулися розроблені на усунення такого роду законодавчих колізій законопроекти (наприклад, № 2249а, в цій залі присутні його автори).

Шановні колеги! Без вирішення цієї проблеми будь-яка нова довгострокова програма буде такою ж мертвонародженою, як і всі попередні.

Наступні виклики пов‘язані із спроможністю інфраструктури забезпечити нове ядерне будівництво.

З одного боку, можна з гордістю констатувати, що для експлуатації об’єктів ядерної енергетики за роки незалежності було створено потужну інфраструктуру та організаційно-­правові засади їх функціонування, але для будівництва нових ядерних енергоблоків цього явно недостатньо!

Перш за все – існують серйозні регуляторні ризики у разі застосування нових реакторних технологій, розроблених у відповідності до іншої, ніж вітчизняна, нормативної бази. 

Цілком очевидно, що готуватися до процесу ліцензування нових реакторних технологій треба завчасно, і необхідно врахувати цей чинник в Програмі розвитку атомної енергетики України, про яку йшла мова раніше.

Проблемною також видається ситуація із сьогоднішньою спроможністю вітчизняного будівельно-монтажного комплексу. Його колишній вражаючий  потенціал (досвід, кадри, ресурси, технології і таке інше) в значній мірі втрачено за часи тривалої перерви в ядерному будівництві, в результаті економічних криз, рейдерських атак та інших негараздів новітньої української історії.

Звичайно, з часом все це може бути відновлено у разі розгортання будівництва нових енергоблоків АЕС, але на сьогодні маємо факт відсутності інституту реально спроможних генпідрядників.

Наступний виклик – це:

Майданчики для будівництва

Сьогоднішні чотири майданчики діючих АЕС цілком придатні для будівництва заміщуючих потужностей. Якщо ж мова йде про нові майданчики – ситуація стає набагато складнішою. Необхідно нарешті завершити розпочату ще десять років назад роботу з розроблення «Кадастру майданчиків під будівництво нових атомних електростанцій» і забезпечити законодавче закріплення обраних територій для можливого розміщення на них нових ядерних енергоблоків.

Необхідно також оновлення актів санітарного законодавства часів УРСР та СРСР.

Останнім часом загострилася низка проблем, пов’язаних не тільки з передачею знань чи з підготовкою, залученням і заохоченням нового персоналу – нам, дай Бог, не втратити би існуючий, відтік якого на місця з більш привабливими зарплатами сьогодні набирає шалених темпів. Першим, маленьким кроком у покращанні ситуації могло би стати вирішення питань щодо службових квартир та продажу житла для працівників атомних електростанцій – треба прийняти, нарешті, у другому читанні багатостраждальний законопроект 3131.

Нам необхідно врегулювати проблеми з визначенням генерального проектувальника ядерних установок.

Користуючись нагодою прошу підтримати підготовлений Енергоатомом законопроект з цих питань.

І, нарешті, підходимо до того, що видається найскладнішим, це – питання фінансового забезпечення функціонування галузі і нового будівництва.

Я вже говорив, що однією з основних причин невиконання попередніх численних державних програм розвитку галузі була відсутність реальних джерел фінансування.

 

Коли ж у 2006-му році Урядом було прийнято першу Енергетичну стратегію України до 2030 року, дуже швидко з’ясувалося, що визначені нею фінансові інструменти ніхто всерйоз не збирався застосовувати.

Нагадаю, що Стратегією передбачалися не тільки конкретні заходи, але й було обраховано обсяг необхідних інвестицій, які для ядерної енергетики покривалися за рахунок тарифу на електроенергію, який протягом всього періоду не перевищував би 2,5 цента за кВт•год, а також – від отриманої економії за рахунок підвищення ефективності і оптимізації поводження з ядерним паливом (в рамках розписаного по роках тарифу).

Цього якраз жодного разу не було дотримано.

Простий розрахунок показує, що в результаті за період з 2006-го по 2017-й рік Енергоатом недоотримав товарної продукції на суму, еквівалентну 5 212 млн. доларів США. Такими коштами можна було би профінансувати не тільки всі програми модернізації і підвищення безпеки, продовження строку служби енергоблоків АЕС, але й добудувати 3-й і 4-й енергоблоки Хмельницької АЕС. І все це – давно би вже працювало на економіку України.

Така ж ситуація з тарифоутворенням, на жаль, продовжується і сьогодні.

На цьому питанні я зупинюсь детальніше.

 

Середньорічний тариф на електроенергію у 2017-му році становив 47,41 коп/кВт∙год  (еквівалентно 1,53 євроцента), що є найнижчим тарифом у світі. Його було заморожено на рівні 2016-го року, не враховано навіть інфляцію і девальвацію (при тому, що валютна складова тарифу складає близько 50 відсотків)!

Дійшло вже до того, що встановлені тарифи на електроенергію АЕС були в 3,4 рази нижчими від тарифів ТЕС, та у 1,2 рази нижчими, ніж тарифи ГЕС, що не відповідає загальносвітовій практиці, за якою різниця між тарифами АЕС і ТЕС не перевищує 30%, а тарифи ГЕС, зазвичай, нижчі тарифів АЕС.

Якщо порівняти динаміку фактичного зростання тарифів на різні види генерацій за останні 19 років і умовного з урахуванням офіційних індексів цін виробників, то дуже легко побачити, що тарифи ТЕС і ГЕС тривалий час зростали у більш-менш розумній кореляції з індексом цін виробників. А тарифи на атомну електроенергію завжди і дуже суттєво відставали від нього.

А минулим складом НКРЕКП за останні три роки ситуацію взагалі було повністю розбалансовано. Окрім неймовірної різниці в цінах у три з половиною рази було придумано ще один трюк. За рахунок кредитів, які залучало державне підприємство Енергоринок у державного ж Ощадбанку прискореними темпами було практично повністю погашено заборгованість енергоринку перед виключно приватною генерацією за попередні періоди, порушуючи тим самим закон про пропорційний розподіл коштів, а простіше кажучи – за рахунок державного сектору на користь приватного. В результаті цих оборудок приватна генерація входить в нову модель ринку електроенергії чистенькою, без заборгованості перед нею, всі боргі у такий спосіб первішуються на Енергоатом.

Повертаючись до тарифоутворення.

НКРЕКП почало практикувати вибірковий підхід, застосовуючи для теплової генерації «індикатив», а для атомної – «затрати+». Інакше кажучи, друзям – все, ворогам – закон.

На жаль, і в такому дуалізмі ведучи себе непослідовно. Якщо дійсно «затрати+», то чому ж тоді в тарифі на атомну електроенергію постійно закладаються кошти менше реальних потреб?

На 2017-й рік, виходячи з мінімально необхідних потреб, узгоджених в установленому порядку, ми зверталися до НКРЕКП з проханням встановити тариф 72,41 коп/кВт∙год – у 2,2 рази нижче від теплової генерації. Натомість отримали 47 копійок за кВт∙год, з яких (уже після затвердження фінансового плану) в кінці року НКРЕКП було знято ще 3,3 млрд. грн, що загнало Компанію в штучні збитки.

 

Встановлений з 1 січня 2018 року тариф на відпуск електричної енергії навіть у дещо підвищеному розмірі 54,03 коп/кВт∙год також залишається критично дефіцитним і не покриває мінімально необхідні потреби.

Особливо критичною є проблема врахованої у тарифі заробітної плати, яка порівняно з 2014 роком у доларовому еквіваленті знизилася у 1,5 рази, і темпи зростання якої відстають від темпів зростання заробітної плати промисловості України на 36%. До того ж у 2017 році фонд оплати праці був менше розрахункового на 18%. А на 2018-й рік – взагалі не враховано витрати на оплату праці персоналу на об‘єкти, які будуть вводитися цього року.

Мало того! З 2018-го року вводиться в дію новація, за якою тепер уже і закупівля ядерного палива стає дефіцитною. Сьогодні із-за незадовільного рівня тарифу на атомну електроенергію ЄБРР не дозволяє робити вибірку більше 71 млн. доларів США із залученого кредиту з фондового ринку США у загальному розмірі 250 млн. доларів на будівництво ЦСВЯП, про який я з такою гордістю тільки що розповідав.

Але мабуть, найцинічнішим є підхід Регулятора до того, що у його розумінні є нецільовими витратами, на суму яких він накладає штрафи і знімає їх при перегляді тарифу. Тобто – забирає двічі і в такий спосіб отримує ресурс для поповнення «Роттердаму-плюс».

Шановні колеги!

За потреби – під час дискусії – я можу навести багато таких собі ноу-хау минулого складу комісії, маніпуляцій та інших вивертів, вдаючись до яких ігнорувалися будь-які обгрунтування Енергоатому щодо реальних потреб галузі і штучно занижувався тариф. Зараз просто не буду витрачати час.

Зазначу лише, що в таких умовах, щоб взагалі не зупинити функціонування галузі, Енергоатом змушений нарощувати кредитний портфель і нести додаткові затрати у вигляді банківських відсотків. А у теплової генерації, відповідно, пухнуть депозити і з’являються додаткові доходи, знову ж таки – у вигляді банківських відсотків. В результаті теплова генерація і банківський сектор, що її обслуговує, у виграші. За рахунок Енергоатому. Ну просто супер приватний бізнес на державних активах!

Хронічно недофінансовуються статті модернізації і підвищення безпеки, продовження строку служби, ремонту, окремих видів ремонтних робіт та експлуатаційних затрат, фінансових витрат.

Вартість затвердженої Урядом Комплексної зведеної програми підвищення рівня безпеки енергоблоків АЕС України підлягає корегуванню у зв’язку з інфляційними процесами та девальвацією національної валюти. Відповідні зміни погоджені усіма зацікавленими органами державної влади і ядерним регулятором, але вже більше двох років (з 2016-го) блокуються НКРЕКП.

Так не може подовжуватися далі – ми втратимо не тільки свої, але й кошти і довіру з боку МФО.

Ще одна наболіла тема – це вилучення 75% чистого прибутку до Держбюджету. Ну про яку інвестиційну спроможність за таких умов може йти мова!?

У цьому сенсі необхідна не тільки недискримінаційна тарифна політика, але й врегулювання питання вилучення частини чистого прибутку державних унітарних підприємств, яким зараз є Енергоатом.

Дія постанови КМУ від 30.12.2015 року № 1156 має бути скасовано, як таку, що суперечить Конституції та законодавству України.

Необхідно також на законодавчому рівні вирішити питання заборгованості Енергоринку перед Енергоатомом за відпущену електроенергію, яка сьогодні перевищує 12 млрд. грн.

Енергоатом підготував пропозиції з цього питання, і сподіваємося, що вони будуть підтримані.

І, нарешті, завдання Стратегії, яке стосується вибору реакторних технологій для будівництва нових атомних енергоблоків на заміщення потужностей АЕС, які будуть виводитися з експлуатації після 2030 року.

Це дуже вартісне завдання – цифри наведені на слайді. Логічно постає запитання не тільки щодо технологій, але й джерел таких коштів.

Дещо відступаючи в сторону, хотів би сказати, що сьогодні серйозним стримуючим фактором є не тільки постійне руйнівне втручання в діяльність державної Компанії, але й нинішній статус Енергоатому як унітарного держаного підприємства. Сподіваюся, що процес корпоратизації Компанії, який вже розпочався, перетворить Енергоатом на один із найпривабливіших суб’єктів для міжнародних ядерних інвестицій. Це, а також – перехід на нову, по-справжньому конкурентну модель енергоринку, дозволить проявитися реальним конкурентним перевагам української атомної енергетики і забезпечить її стабільний розвиток.

При цьому, шановні колеги, нам разом треба не допустити внесення змін до базового Закону та прийняття підзаконних актів, які позбавлять Енергоатом можливості працювати на конкурентному ринку. А такі намагання сьогодні є.

Говорячи про інвестиційну привабливість, я хотів наголосити, що мова йде не тільки про тарифне навантаження.

Енергоатом, зберігаючи найнижчий в усьому світі атомний тариф, має:

позитивний досвід емісії звичайних облігацій Компанії на добудову Х2/Р4, а також – залучення довгострокових кредитів МФО на підвищення безпеки Х2/Р4 після пуску і співфінансування КзПБ усіх енергоблоків під надання державних гарантій.

Сьогодні відпрацьовано механізм, про який я вже говорив, залучення коштів американського фондового ринку для фінансування спорудження в Україні ЦСВЯП, що передбачає надання урядових гарантій. Такий механізм може стати своєрідним прообразом фінансування нових ядерних об’єктів.

Ведуться переговори щодо умов отримання кредиту банку Барклайз на фінансування добудови Х3/Х4 без надання суверенних гарантій, а лише під заставу довгострокового контракту на експорт електроенергії до країн ЄС.

До Енергоатому надходять серйозні пропозиції щодо фінансування спорудження нових ядерних енергоблоків. Наприклад, на початку цього року делегація китайської держаної корпорації CNNC International спільно з Індустріальним комерційним банком Китаю ICBC (Industrial and Commercial Bank of China) запропонувала Енергоатому свою участь в пілотному проекті «Енергетичний міст» і в добудові Х3/Х4 за формулою «1+1», яка передбачає застосування як технологій ВВЕР-1000, так і інших еволюційних реакторів нового покоління HPR-1000 (Hualong-1) з високою ступеню української локалізації (до 80%) і фінансуванням 85% контракту під державні гарантії України.

Нам також необхідно спільно з іншими провідними ядерними компаніями на міжнародному рівні працювати над тим, щоб визнання атомної енергії безкарбоновою технологією відкрило для неї шлях отримання коштів на розвиток за механізмами Паризької угоди з клімату.

Таким чином, підсумовуючи, незважаючи на всі складнощі і перешкоди, я бачу перспективи.

Шановні колеги!

Що робити в найближчій перспективі, ми добре знаємо. Це – вже згадувана добудова енергоблоків високої ступені готовності № 3 і № 4 на Хмельницькій АЕС з реакторами ВВЕР-1000. Картинка на слайді дає наочне уявлення про їхній поточний стан.

Техніко-економічне обгрунтування їх добудови отримало позитивні висновки державної інвестиційної експертизи, схвалено на Урядовому комітеті. Наразі ведуться трансграничні консультації з сусідніми державами у відповідності до Конвенції Еспо.

Фінансове забезпечення добудови передбачається за рахунок експорту електричної енергії з енергоблоку № 2 цієї ж Хмельницької АЕС до країн Європейського Союзу в рамках так званого проекту «Енергетичний міст «Україна – ЄС». На слайді показано червоним дві лінії електропередач класом напруги 750 кВ, по яким буде експортуватися електроенергія до Польщі та Угорщини.

Введення в експлуатацію двох нових енергоблоків заплановано на 2025-2026 роки відповідно.

Я впевнений, що спільними зусиллями ми приймемо всі необхідні державницькі рішення і успішно добудуємо Х3/Х4 (слайди з 29-го по 49-й). Дешево і в строк! З максимальною локалізацією. З потужним інноваційним поштовхом і репутаційними надбаннями для України! І це буде показовим для усього світу ядерним будівництвом, враховуючи ті складнощі, в яких воно сьогодні перебуває в цивілізованих країнах.  

Але, колеги, на цьому мій інвестиційний оптимізм щодо реакторів великої потужності для України поки що вичерпується. Я вимушений у цьому відверто признатися. Сьогодні їх будують тільки країни з авторитарним режимом – Росія, Китай. США і Європа зіштовхнулися із серйозними складнощами. Боюсь, і ми не станемо приємним виключенням.

 

Можливо, наше майбутнє буде за так званими малими модульними технологіями. Вони започатковувалася на хвилі ядерного ренесансу 2003-2005-го років. Як певний компроміс між вимогами ядерного нерозповсюдження і зростаючими запитами на ядерну енергію в країнах третього світу. Тут стався неочікуваний парадокс – за цей час технології малих модульних реакторів змогли перевтілитися із дуже вартісних і технологічно досить незграбних «nonproliferation» монстрів в надзвичайно інвестиційно привабливі проекти. Які відповідатимуть найсучаснішім вимогам з безпеки. Обіцяють бути дешевшими за капіталовкладеннями. І споруджуватися за два-три роки з моменту заливання першого кубометру бетону.

Фантастика?

Можливо.

Але для України – це, в свою чергу, фантастичне вікно можливостей не тільки зберегти свій ядерноенергетичний потенціал, але й реально стати реакторобудівельною країною.

Енергоатом приєднався до світового клубу малих модульних реакторів, підписавши відповідні документи. Сьогодні у нас відбувається перше засідання координаційного комітету по впровадженню ММР в Україні, яке наразі триває.

Шановні народні депутати!

Шановні учасники комітетських слухань!

Користуючись нагодою, я хотів би запевнити Вас, що всі світові тенденції і найновітніші напрацювання в галузі атомної енергетики нами будуть враховані в своїх стратегічних планах. Ми, з Вашою допомогою, оберемо і запропонуємо найкращі варіанти для України. Ми не просимо жодних преференцій чи пільг. Окрім однієї – поставити Енергоатом в рівні умови роботи з іншими учасниками енергетичного ринку! Зокрема – забезпечити нарешті виконання «ДИРЕКТИВИ 2014/25/EU ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 26 лютого 2014 року щодо здійснення закупівель організаціями, що працюють у водогосподарському, енергетичному, транспортному секторах та секторі поштових послуг, яка скасовує Директиву 2004/17/EC», за якою закупівлі всіх суб’єктів енергетики, не залежно від форми власності повинні здійснюватися за єдиними для всіх законодавчо встановленими процедурами. Україна взяла зобов’язання щодо її імплементації, але потужні приватні інтереси стоять на заваді цьому.

 І, звичайно ж, надати іншу необхідну для розвитку атомної енергетики законодавчу підтримку.

Ми підготували свої пропозиції до сьогоднішніх комітетських слухань. І сподіваємося на Вашу підтримку.

 

Дякую за увагу.

 

Презентація до виступу президента НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського на Комітетських слуханнях Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу ядерної політики та ядерної безпеки на тему: «Ядерна енергетика України - виклики та перспективи»

 




Нефінансовий звіт НАЕК «Енергоатом» за 2017 рік

Повідом про корупцію